Зв'язок між зростанням економіки та неминучістю руйнування навколишнього середовища — надуманий. Багаті країни зможуть скорочувати емісію вуглекислого газу, витрата енергії та забруднення повітря, навіть якщо продовжать нарощувати свій економічний потенціал, вважає директор Ініціативи у сфері цифрової економіки MIT Ендрю Макафі. І наводить як приклад США, де зростання економіки супроводжується стабільним скороченням споживання 64 з 70 ключових природних ресурсів.
У своїй новій книзі він стверджує, що багаті країни знають, як розвиватися так, щоб мінімально шкодити природі, і країни, що розвиваються можуть наслідувати їхній приклад.
«Нашу планету лихоманить, і вилікувати її може тільки капіталізм», говорить Макафі.
Як доказ Макафі показав графіки, на яких видно, що ВВП США продовжує зростати, попри спад споживання металів, цементу, піску, деревини та паперу за останні роки. Також падає попит на добрива, використання орних земель і витрати води — хоча тоннаж зібраних сільськогосподарських культур зростає. З 70 мінералів, металів та інших ключових для економіки ресурсів в США зростає споживання тільки шести, при цьому країна процвітає.
Макафі вказує на цікавий феномен — відділення економічного зростання від деградації навколишнього середовища. Цю тенденцію він відзначає не тільки в багатих країнах, але і в деяких країнах, що розвиваються. Це важлива віха в історії, особливо якщо ми хочемо зберегти темпи зростання чисельності населення, не знищивши планету.
Для порятунку від кліматичної кризи знадобиться не відмовитися від капіталістичної системи, а подвоїти її, стверджує американський економіст. Він виступив перед аудиторією на конференції Breakthrough Dialogue 2019 Каліфорнії, представивши свою книгу More from Less, яка вийде друком у жовтні.
Досить провокаційну заяву, враховуючи, що по всьому світу в океани вивалюють гори пластику, ігнорують Паризьку кліматичну угоду та доводять до вимирання рідкісні види тварин. Макафі, втім, і не говорить, що все добре — кліматичні зміни, злидні, голод та інші проблеми вимагають негайних дій. Ось тільки, на його думку, метод розв'язання цих проблем ще відомий.
Макафі перераховує чотири основні чинники — він називає їх «чотирма вершниками оптимізму» - які забезпечують розвиток економіки без загрози для навколишнього середовища:
- ефективність капіталізму;
- технологічний прогрес, що дозволяє «демократизувати» споживання (наприклад, створити замість окремих компасів, радіо, карт, калькуляторів, фотокамер та телефонів один гаджет);
- інформованість населення про загрозу для навколишнього середовища;
- готовність урядів приймати закони, що нейтралізують цю загрозу.
Все, що потрібно, щоб запобігти кліматичним змінам та іншим природним катастрофам, зберігаючи сучасні стандарти життя для мільярдів людей — це збільшити число «вершників оптимізму».
Ідеї Макафі були зустрінуті не без скепсису. На думку Аріани де Бремонд, виконавчого директора проекту «Глобальна земля», в сучасній глобальній економіці дуже складно зрозуміти, чи дійсно падає використання ресурсів. Наприклад, попри зниження темпів збільшення сільгоспугідь по всьому світу, загальна їх площа все ще зростає. Можливо, справа тут в тому, що виробництво з США та інших розвинених країн переноситься в інші регіони.
Іноді на благо навколишнього середовища діють негативні для людини фактори. Так, в країнах колишнього Радянського Союзу в постперебудовний період відбулися суттєві зміни в економіці — вона перейшла від планового типу до ринкового. Це були серйозні потрясіння для сільського господарства та харчової промисловості, зростання цін і зниження споживання м'яса, особливо, яловичини. Звідси різкий спад емісії — на 7,61 Гт в еквіваленті СО2 з 1991 по 2011.
Однак, як тільки ситуація почала виправлятися, країни колишнього СРСР повернулися до колишнього споживання м'яса, тільки тепер вони більшою мірою імпортують його з Латинської Америки. Таким чином, в середньому по планеті зростання викидів не знизилось, а просто перерозподілилось.
