На думку дослідників з Массачусетського технологічного інституту, є оптимальний спосіб введення вуглецевого податку для досягнення цілей Паризької угоди з мінімальним збитком для економіки. На прикладі Індії вчені підрахували, як зробити це безболісно та закласти основу для вирішення і більш амбітних завдань зі скорочення викидів.
По мірі того, як економіка Індії зростає бурхливими темпами, збільшуються і її потреби в електриці. При цьому, згідно з цілями Паризької угоди, до 2030 року країна зобов'язана знизити викиди вуглекислого газу на 30-35% в порівнянні з 2005 роком та збільшити частку ВДЕ в генерації електроенергії до 40%.
Чи зможе Індія досягти своїх кліматичних цілей, не ставлячи під загрозу економічне зростання? Дослідники з Массачусетського технологічного інституту(MIT) розробили модель національної економіки та протестували на ній різні сценарії скорочення викидів.
Згідно з дослідженням, саме введення податку на вуглець буде найменш витратним способом досягти цілей Паризької угоди. І він скоротить викиди не тільки в енергетичному секторі, а й у всій економіці.
Альтернативний варіант — введення квот на використання чистої енергії. Але коштувати це буде в 10 разів дорожче, в основному за рахунок зростання цін на електрику. Комбінація цих двох підходів при нинішній ціні на ВДЕ обійдеться економіці трохи дорожче, ніж один тільки вуглецевий податок. Однак в майбутньому, розвиток технологій значно знизить витрати на чисту енергію, що дозволить Індії поставити більш амбітні кліматичні цілі без ризику для економічного зростання, стверджують в MIT.
За словами авторів, дослідження буде корисним і для інших країн, які заявили про прихильність цілям Паризької угоди, але поки не розробили політики по їх досягненню.
Лідером в боротьбі з кліматичними змінами, на даний час, залишається Євросоюз, проте навіть тут є деякі країни, які сильно залежать від вугілля та чинять опір нововведенням.
