Згідно з дослідженням британських вчених, є беззаперечні підстави стверджувати, що всі п'ять масових вимирань в історії Землі були тісно пов'язані з глобальним потеплінням. До таких висновків вони прийшли вивчивши відкладення в стратотиповому розрізі Добс-Лінн.
В історії нашої планети було п'ять масових вимирань - ордовицько-силурійське (450-443 мільйонів років тому), девонське (372 мільйони років тому), «велике» пермське (253-251 мільйонів років тому), тріасове (208-200 мільйонів років тому) та крейдове (65,5 мільйона років тому). Останнє масове вимирання знищило понад 70% всіх видів, зокрема, динозаврів. Насправді, справжні причини цих подій встановити практично неможливо, але можна побудувати гіпотези, спираючись на дані, витягнуті з древніх відкладень гірських порід.
На цей час теорії виникнення чотирьох з п'яти масових вимирань - всіх, окрім ордовицько-силурійського - спираються на глобальне потепління. Вулканічна активність, в тому числі підводна, приводила до викидів парникових газів та нагрівання планети, закислення води океанів та морів - це й ставало згубним для безлічі видів живих організмів.
Ордовицько-силурійське вимирання мало два сплески з проміжком в один мільйон років та призвело до загибелі 85% біологічних видів. Для його першого сплеску ніяких доказів потепління в ту епоху виявлено не було. Навпаки, його пов'язували з впливом гондванського заледеніння, і тому воно вибивалося із загальної картини масових вимирань, адже для всіх інших були знайдені зв'язки з вулканічною активністю.
Вчені під керівництвом Девіда Бонда з Університету Халла вивчали відкладення в Добс-Лінн на півдні Шотландії, де влітку 2018 року, завдяки посухам, відкрилися раніше підводні ділянки берегів струмка Лінн Бранч. Вони відібрали 62 зразки в оголеннях поверхні цього струмка з шарів товщиною два сантиметри через 25,5 метра від верхнього сланцю Хартфелла та сланцю Біркхіллі, а також ще 10 зразків в самому стратотипі Добс-Лінн, щоб заповнити погано представлені в основній секції верхні сланці.
Автори дослідження виявили, що вміст 18O під час першого сплеску ордовицько-силурійського вимирання знизився з двох проміле до 0,5 проміле, що зовсім не відповідає гіпотезі заледеніння. Також стало очевидно, що та епоха не сприяла зв'язуванню марганцю в осад, як це відбувається в багатому киснем середовищі, а також характеризувалася накопиченням ртуті, що входить до складу продуктів вивержень.
На основі цього вчені прийшли до висновку, що в період першого сплеску ордовицько-силурійського вимирання відбувалися виверження вулканів, які супроводжувалися викидами парникових газів. Це призвело до аноксії донних шарів морської води та вимирання організмів, що в ній живуть.
Це дослідження має велике значення для розуміння сучасного антропогенного впливу на клімат та біосферу - і якщо раніше деякі фахівці посилалися на ордовицько-силурійське вимирання, яке відбулося поза умов потепління, то тепер стало очевидно, що всі п'ять масових вимирань в історії нашої планети тісно пов'язані з глобальним потеплінням.
Результати роботи вчених опубліковані в журналі GeoScienceWorld.
