Швейцарські інженери розробили та протестували систему безпілотного розміщення GPS-сенсорів на льодовиках. Такий підхід дозволяє не виходити зайвий раз на льодовик людям — це пов'язане з ризиком через тріщини в льоді, а також швидше, дешевше та екологічніше використання вертольотів.
Середня глобальна температура планети зараз приблизно на один градус перевищує значення доіндустріального періоду і швидкість танення льодовиків в останнім часом зростає, що підтверджується безліччю досліджень, серед яких, наприклад, такі невтішні прогнози: до 2100 року може розтанути дві третини гімалайських льодовиків, а до 2050 року — половина альпійських.
Всі ці прогнози спираються на дані, зібрані гляціологами в польових умовах. У загальному, на масу гірських льодовиків впливає два основних параметри: швидкість приросту/втрати маси льодовика та швидкість його руху. Для вимірювання швидкості руху гляціологам доводиться вручну розміщувати на них GPS-сенсори, які рухаються разом з льодовиковими масами та дозволяють точно зафіксувати відстань, яку за певний час пройшов льодовик. Як правило, такі сенсори приносять просто пішки, що досить небезпечно через глибоких тріщини, а в важкодоступні місця їх доставляють вертольотами, що дорого та довго.
Щоб позбавити людей від небезпечної процедури та здешевити цей процес, інженери зі Швейцарського полярного інституту запропонували використовувати систему з двох дронів для доставлення сенсорів. Перший мультикоптер проводить картографування місцевості, після чого система вибирає слушне місце для розміщення сенсора. Потім туди вилітає автономний мультикоптер, який доставляє сенсор в 3D-друкованому корпусі та скидає його з висоти 10-20 сантиметрів на лід. Кожен дрон обладнаний радаром та лідаром, а також камерою — всі ці датчики необхідні безпілотнику для чіткої оцінки відстані до поверхні та картографування місцевості.
Влітку 2019 року інженери протестували систему на льодовику Горнер у Швейцарії та переконалися, що по частині доставлення сенсора система працює чудово. Гексакоптер в автономному режимі доставив кілограмовий сенсор в потрібну точку в 800 метрах від точки зльоту. Механізм скидання відпрацював штатно, а пружні ніжки 3D-друкованого корпусу пом'якшили удар сенсора об лід. Після цього дрон самостійно повернувся до місця старту.
На даному етапі інженери працюють над схожою схемою повернення сенсорів — тут також планується використовувати безпілотник, але знизу нього буде висіти сітка, якою дрон повинен підчепити сенсор за один з гачків на корпусі. Поки що експерименти проводяться в ідеальних умовах на рівному майданчику, однак найближчим часом розробники планують перейти до польових випробувань.
За матеріалами: N+1
