Космічний телескоп «Габбл» передав найдивовижніші зображення планетарної туманності під назвою NGC 5307. Завдяки їм, вчені з NASA спробували дізнатися більше про те, що ж відбувається із зіркою після її загибелі.
Туманність NGC 5307 знаходиться у 10551 світловому році від Землі в напрямку сузір'я Центавра в південній півкулі. Планетарні туманності, подібні NGC 5307, знаходяться на одній з останніх стадій еволюції зірки, як і наше Сонце. Таким чином, ці об'єкти дозволяють астрономам заглянути в майбутнє нашої Сонячної системи.
Старіння зірки та завершення циклу її життя — це довгий процес, який переривається іншими явищами. Як і NGC 5307, Сонце, в кінці свого існування, перетвориться на червоного гіганта.
Зірки існують завдяки ядерному синтезу, який протікає в їх ядрах та генерує енергію. Цей процес постійно намагається розірвати зірку на частини, але гравітація стримує неминучу загибель.
Пізніше, наприкінці стадії червоного гіганта, сили термоядерних реакцій та гравітації більше не будуть врівноважувати один одного — внутрішні шари коллапсують та падають до ядра. Без необхідної кількості енергії, створеної в результаті синтезу, ядро зірки руйнується, а верхні шари випаровуються в навколишній космічний простір.
Після цього, все, що залишилося від зірки, це те, що ми бачимо на фотографії, отриманої з «Габбл» (на фото нижче) - зовнішні шари, що світяться, які оточують білу карликову зірку — залишки ядра червоною гігантської зірки.
Туманність NGC 5307 знаходиться у 10551 світловому році від Землі
Вчені припустили, що з Сонцем може станься подібний процес руйнування — воно продовжує перетворювати водень в гелій, виділяючи тепло та втрачаючи масу. Кожну секунду Сонце перетворює в гелій близько 600 млн тонн водню. Фактично, за 4,5 мільярда років свого життя, Сонце втратило масу, схожу з масою Юпітера.
Астрономи підрахували, що приблизно через 5 мільярдів років Сонце розшириться настільки, що поглине Меркурій, Венеру та, ймовірно, Землю. Після фази червоного гіганта Сонце стане субгігантом. Тоді воно буде вже планетарною туманністю. Поблизу не буде ніяких планет. Сонце знищить їх під час своєї експансії, там буде тільки газ.
Але навіть газ зрештою зникне. Він відійде від зірки та охолоне. Після приблизно 10 000 років існування у вигляді планетної туманності колишнє Сонце буде зберігатися у вигляді слабкого білого карлика протягом трильйонів років. Після цього, відповідно до теорії, Сонце стане чорним карликом. Воно повністю охолоне і не буде виділяти ніякої енергії. Це теорія, тому що ніяких чорних карликів не спостерігалося досі. Щоб зірка розвинулася до цього гіпотетичного стану чорного карлика, потрібно більше часу, ніж вік самого Всесвіту.
