Астроном Джеремі Шніттман з Массачусетського технологічного інституту (MIT) вивчив, чи можлива поява або підтримання життя на планеті, розташованої поблизу надмасивної чорної діри — як це було показано у фільмі «Інтерстеллар».
Фільм «Інтерстеллар» Крістофера Нолана вважається одним з найбільш правдоподібних, з точки зору науки, фільмів. За сюжетом картини, група відчайдушних астронавтів вирушає досліджувати систему планет, що обертаються навколо надмасивної чорної діри, в пошуках нового світу, придатного для життя людської цивілізації.
Попри те, що в кінці фільму людство все ж відмовилося від колонізації саме того регіону, вчені по цей час сперечаються, чи можливе життя поблизу надмасивних чорних дір.
Основним джерелом життя на планеті вважається наявність води. Це вимагає, у свою чергу, відповідної температури на планеті та постійного припливу енергії — або з ядра планети, або з зовнішніх джерел.
Поблизу надмасивної чорної діри, через падіння матерії в її надра, виникає найпотужніше ультрафіолетове випромінювання. При цьому, в разі, якщо поглинання матерії не надто велике, то в віддаленості від центру надмасивної чорної діри може існувати планета з температурою, придатної для утворення води.
У цьому місці планета може рівномірно прогріватися. Попри це, для появи життя необхідний постійний потік енергії, тоді як чорна діра не може дати саме стабільного та однакового процесу.
Ще одним джерелом енергії може стати слабкий мікрохвильовий фон, який виникає як відлуння Великого вибуху. В середньому його температура не перевищує -270°C, однак в околицях надмасивної чорної діри, де простір-час сильно змінюється, реліктовий фон може відчувати зсув в більш теплі області спектра.
При цьому, навіть наявність необхідної температури не скасовує гігантську радіацію поблизу надмасивної чорної діри, а також потужні гравітаційні хвилі, які не дозволять виникнути повноцінному життю в регіоні, відзначає астрофізик.
За матеріалами: Хайтек
