Ідея кротових нір — одна з найбільш популярних у науковій фантастиці, але доказів їх існування наука поки так і не знайшла. Американські вчені висунули припущення, що потрібно зробити, щоб виявити їх у нашій галактиці.
«Зоряний шлях», «Доктор Хто», «Зоряна брама», «Інтерстеллар» та маса інших фільмів, романів і відеоігор так чи інакше обігравали ідею червоточини або кротячих нір. Зазвичай їх зображують у вигляді тунелю, що з'єднує дві точки, розділені величезними відстанями. Такі портали дозволяють швидко переміщатися у космосі, а й іноді й здійснювати подорожі в часі або в інші виміри.
Попри всю фантастичність червоточин, вони напрочуд правдоподібні та не суперечать загальній теорії відносності. Іншими словами, з їх допомогою дійсно можна було б переміщатися швидше за швидкість світла, стрибати в часі або відвідувати паралельні світи. Звичайно, це не означає, що вони дійсно існують. До цього часу астрономи не зафіксували нічого, що можна було б прийняти за червоточину. Але можливо, це тому, що вони не знали, куди дивитися. Команда вчених з Університету Баффало встановила, як і де ми могли б почати пошук доказів.
Астрономи висунули гіпотезу, що найкраще місце для пошуків — центр Чумацького Шляху. Там, де таїться надмасивна чорна діра Стрілець А*, є необхідні для існування червоточини екстремальні гравітаційні умови. І якщо вона дійсно там, вона не може не надавати помітного впливу на сусідні зірки.
«Якщо взяти дві зірки, по одній з кожного боку червоточини, то зірка з нашого боку має перебувати під гравітаційним впливом зірки з іншого боку, — говорить Дежан Стойкович, один з команди дослідників. - Гравітаційний потік пройде через кротову нору. І якщо нанести на карту передбачувану орбіту зірки навколо Стрільця А*, то можна буде побачити відхилення, якщо там дійсно є червоточина із зіркою на іншому кінці».
Найкраще під критерії вчених потрапляє зірка S2, що обертається навколо чорної діри. Обурення у траєкторії її руху можуть допомогти знайти докази, що вказують на існування кротові нори, якщо спостерігати за S2 досить довго.
У гіпотези є кілька недоліків. Сучасні технології не володіють достатніми потужностями для того, щоб виявити обурення так далеко. Однак астрономи стверджують, що така техніка скоро з'явиться в розпорядженні вчених. Друга проблема в тому, що навіть якщо в поведінці S2 і буде помічена якась дивина, вона не обов'язково буде вказувати на червоточину. Можуть бути й інші пояснення, які доведеться взяти до уваги.
Але, навіть якщо червоточина буде знайдена, немає підстав вважати, що у неї будуть ті властивості, на які робили ставку письменники-фантасти. Швидше за все, вони виявляться недостатньо стабільними, щоб крізь них міг пройти великий об'єкт на зразок космічного корабля.
І останній цвях в кришку надій на міжзоряні портали — від Землі до центру галактики понад 26 000 світлових років. До такого порталу ще спробуй долетіти.
За матеріалами: Хайтек+
