Вчений-планетолог Джеймс О'Донохью представив кілька нових візуалізацій будови нашої Сонячної системи. Вони одночасно показують, наскільки складно вона влаштована, і то, наскільки важко це продемонструвати, якщо використовувати тільки істинні значення. Простіше кажучи, О'Донохью спробував пояснити, чому вчені усвідомлено перекручують факти, коли пояснюють будову нашої зоряної системи.
Якщо нам потрібно просто показати в одному кадрі дві різні планети, проблеми немає, ми виділяємо кожній частину екранну і малюємо там картинку, зручну для сприйняття глядача. Але якщо ми захочемо проілюструвати реальне співвідношення розмірів Землі та Юпітера, нічого не вийде — буде маленька нерозбірлива пляма нашої планети на тлі величезного, на весь екран Юпітера. Те ж саме стосується Сонця — воно настільки велике, що в більшості моделей завжди зображується в зменшеному вигляді. Інакше глядач просто не побачить нічого, крім зірки.
Друга проблема — відстані. Планети обертаються навколо зірки по величезних орбітах, чий радіус настільки більше розмірів самих планет, навіть газових гігантів, що вони виглядають точкою на тлі ліній, які відзначають орбіти. І навпаки, область руху всіх планет земної групи займає так мало місця в Сонячній системі, що якщо розставити всі об'єкти на правильній відстані, глядач побачить замість них лише цятки, які мигтять від швидкого обертання.
У своєму відео О'Донохью констатує, що якщо ми хочемо показати всю Сонячну систему цілком та виділити в ній всі планети, доведеться збільшити їх в 3 500 разів. Але саме Сонце чіпати не можна, інакше воно затулить всю картину. Головний висновок, який робить астроном — наша система насправді дуже безлюдне місце, де під дією гравітації навколо зірки, кружляють всього кілька крихітних камінців.
За матеріалами: Техкульт
