Астрономи реконструювали ключові періоди історії центру нашої галактики, включаючи довгу епоху спокою та колосальний спалах активності, який стався близько мільярда років тому.
Мільярд років — досить короткий термін за мірками не тільки астрономії, але й геології. Мільярд років тому на Землі давно існувало життя, вже з'явився фотосинтез і атмосфера почала наповнюватися киснем. А в цей час, далеко в центрі Чумацького Шляху, вибухнула грандіозна катастрофа: різкий сплеск активності привів до вибухів тисяч і тисяч наднових. Про це розповідається в дослідженні, опублікованому в Nature Astronomy.
Команда європейських астрономів на чолі з Франсіско Ногера-Лара з Інституту астрофізики Андалусії (CSIC) використовувала інструмент HAWK-I, встановлений на телескоп VLT в обсерваторії ESO. Спостереження в ближньому інфрачервоному діапазоні дозволили розглянути безпрецедентні деталі того, що відбувається в густому пилу, який оточує центр нашої галактики, і заглянути в її минуле.
«На противагу прийнятим поглядам, ми виявили, що народження зірок — процес непостійний», каже Ногера-Лара.
Розглянувши щільні області в центрі Чумацького Шляху, вчені з'ясували, що 80 відсотків зірок утворилися за першу половину його існування — в період від восьми до 13,5 мільярдів років тому. За цим настала довга епоха уповільненого зореутворення, і протягом ще приблизно шести мільярдів років нових світил з'являлося зовсім небагато. Нарешті, близько мільярда років тому вона завершилася грандіозним феєрверком.
На знімку центральних областей Чумацького Шляху виділено щільне зоряне Скупчення Арки (Arches), хмари іонізованого водню (HII), Центральне скупчення (NSC) та Скупчення Квінтоль (Quintuplet) / © ESO, Nogueras-Lara et al., 2019
Причини змін в активності центру галактики поки важко назвати. Астрономи припускають, що на нього міг вплинути приплив речовини від чергової карликової сусідки, поглиненої Чумацьким Шляхом. Однак, менш ніж за 100 мільйонів років, в центральних областях нашої галактики з'явилося безліч нових зірок і темпи зореутворення досягали 100 мас Сонця на рік. У сучасному Чумацькому Шляху воно відбувається на порядки повільніше та оцінюється в одну-дві маси Сонця на рік.
Разом з безліччю інших зірок з'явилися й особливо великі, короткоживучі. Вони існують не більше 100 мільйонів років і незабаром гинуть в яскравих вибухах наднових. «Цей спалах активності міг закінчитися вибухами більш ніж сотні тисяч наднових і, можливо, був одним з найбільш бурхливих періодів у всій історії Чумацького Шляху», - резюмує Ногера-Лара.
Нагадаємо, що нове дослідження кінематики та хімічного складу зірок в околицях Сонця, показало, що зірки, які складають товстий диск Чумацького Шляху, належать до двох окремих зоряних популяцій з різними характеристиками, а не до однієї, як вважалося понад два десятиліття.
За матеріалами: Naked Science
