Новий аналіз зразків місячного ґрунту показав, що під поверхнею супутника можуть ховатися залишки стародавньої планети Тейя, небесного тіла, яке зіткнулося з ще молодою Землею, стала її частиною та породило життя на планеті, а її осколок став Місяцем.
Вважається, що приблизно 4,5 мільярда років тому на Землю налетіло небесне тіло розмірами приблизно з Марс. Енергія удару зруйнувала, розплавила та змішала їх, а частина уламків була викинута в космос, та з часом сформувала Місяць. Так описує його походження модель ударного формування Місяця - одна з поширених сьогодні гіпотез формування супутника Землі. У винуватця катастрофи навіть є своя назва - Тейя - тільки ось ніяких слідів загиблої планети виявити поки не вдавалося.
Розрахунки показують, що Місяць має складатися на 70% - 90% з речовини, що залишилася від Тейї. На це міг би вказати інший зміст ізотопів кисню, який залежить від розмірів орбіти небесного тіла. Ізотопний склад місячного ґрунту, доставленого пілотованими експедиціями, виявився несхожим на склад інших об'єктів Сонячної системи, зате з Землею практично збігається.
Одне з можливих пояснень говорить, що Земля та Тейя з самого спочатку сформувалися в спільній області та мали близький ізотопний склад, або ж під час зіткнення могли повністю розплавитися та перемішатися. Однак, судячи з наявними моделями, це малоймовірно. Нове дослідження вчених з Університету Нью-Мексико, опубліковане в журналі Nature Geoscience, проливає світло на цю розбіжність.
Команда професора Еріка Кано провела новий, особливо ретельний аналіз ізотопного складу місячного ґрунту. Дослідники отримали зразки, зібрані на різних ділянках поверхні супутника: базальти з високим та низьким вмістом титану з місячних морів, анортозити з височин, норити з глибин та вулканічне скло. Вдосконалені методи аналізу показали, що речовина з різних ділянок характеризується різним ізотопним складом.
Колись ці особливості вислизали від вчених, до того ж для оцінки вони просто усереднювати характеристики для всіх проаналізованих зразків. Однак уважний аналіз Еріка Кано та його колег показав, що чим глибше формувалася порода, тим більше важких ізотопів кисню вона містить, і тим сильніше відрізняється цим від земних порід. Таке можливо у разі, якщо зовнішні шари Місяця утворилися з перемішаного розплаву Землі та планети, що вдарила по ній, однак під цією корою збереглася речовина древньої Тейї.
Судячи за підвищеною кількістю важких ізотопів, Тейя могла сформуватися на далекій від Сонця орбіті та лише потім, вибита зі своєї траєкторії силами гравітації, зблизилася та зіткнулася з нашою, ще тоді молодою планетою. «Ці результати знімають необхідність в механізмі повного перемішування ізотопів кисню», - резюмують Ерік Кано та його співавтори. Можливо, майбутні пілотовані місії до Місяця доставлять нові зразки, і більш точний аналіз підтвердить ці висновки.
За матеріалами: ScienceAlert
