Використовуючи дані космічного телескопа Hubble, дослідники з Технологічного університету Вірджинії зафіксували потоки від квазарів з надвеликою потужністю. За словами вчених, за своєю природою вони аналогічні цунамі на Землі. І подібне цунамі від квазарів здатне навіть запобігти зореутворенню.
Квазари — це активні ядра галактик — надмасивні чорні діри, які є джерелом високоенергетичного випромінювання. Астрономи вже давно цікавляться цими «монстрами» і прагнуть зрозуміти їх природу та механізми роботи. У квазарів можуть з'являтися джети — струмені газу, які викидаються з їх полюсів з дуже високою швидкістю, близькою до швидкості світла. Ці потоки мають вирішальне значення при формуванні галактик, бо завдяки їм у космос щорічно викидаються маси газу, порівнянні за масою з сотнями Сонць.
У новому дослідженні астрономи виявили потоки газу у квазарі PG 1211+143, що рухаються з неймовірною швидкістю та мають рекордну на сьогодні потужність. Вони проносяться по галактичному диску, змітаючи пил та газ, які могли в майбутньому стати новими зірками. Ця подія може відносити речовину на набагато більшу відстань, ніж раніше припускали вчені.
Чисельне моделювання еволюції галактик передбачає, що такі потоки можуть пояснити деякі важливі космологічні загадки. Наприклад, розповісти, чому астрономи спостерігають так мало великих галактик у Всесвіті та чому існує зв'язок між масою галактики та масою надмасивної чорної діри в її центрі. Також дослідження показало, що такі потужні потоки від квазарів були дуже поширені в ранньому Всесвіті.
Крім того, робота астрофізиків може допомогти відповісти на питання, що мучить як теоретиків, так і спостерігачів по всьому світу: що за процес блокує утворення зірок в масивних галактиках? Автори нової роботи вважають, що високоенергетичні викиди газу та вибух випромінювання можуть як мінімум частково пояснити цей феномен.
Спостерігати сплеск випромінювання вчені змогли за допомогою інструменту COS, встановленого на космічному телескопі Hubble. Астрономи проаналізували спектр випромінювання викидів та змогли встановити їх швидкість, ґрунтуючись на зміщенні спектральних ліній та ефекті Доплера. Результати дослідження опубліковані в журналі The Astrophysical Journal.
