Команда американських дослідників підбила підсумки річного тестування системи пасивного охолодження будівель на основі нового матеріалу, умовно названого «охолоджуюча деревина». Технологія її отримання запатентована та захищена комерційною таємницею, але принцип дії відомий. Це матеріал, який відбиває сонячне світло та випромінює тепло, отримане з інших джерел.
У складі звичайної деревини домінують два складних полімеру — целюлоза та лігнін. Останній видаляється шляхом кип'ятіння сировини у концентрованому перекису водню. Через руйнування хімічних зв'язків матеріал стає м'яким та податливим, але його тут же піддають високому тиску. Виходить щільна структура, в якій целюлозні волокна орієнтовані хаотично, а не поздовжньо, як зазвичай, у вигляді характерного малюнка деревини.
Стиснення надає супердеревині особливу міцність на розрив, яка перевищує показники сталі та титану. А нова внутрішня структура відбиває та розсіює світло, що на неї попадає, через що матеріал виглядає білим. І він не поглинає енергію сонця, не нагрівається на сонці. Більш того, олігосахариди, що залишилися у целюлозі є провідниками інфрачервоного випромінювання, причому в тих частинах спектра, в яких воно не поглинається назад газами в земній атмосфері.
В експерименті дослідники помістили в ящик з супердеревини джерело тепла та залишили його в аризонській пустелі. Днем, під палючим сонцем, ящик віддавав тепло в навколишнє середовище в еквіваленті 16 Вт потужності на 1 м2, вночі 63 Вт — в середньому, 53 Вт/м2. Без джерела тепла всередині ящик опівдні залишався на 4℃ холодніше повітря зовні. Тому деревину і прозвали «охолоджуючою» - вона не пропускає тепло, що йде зовні, плюс відводить внутрішні надлишки.
Експериментальна теплоізоляція з «охолоджуючою супердеревиною» забезпечила до 35% економії енергії на охолодженні приміщень протягом річного тестування в 16 регіонах США. У найближчому майбутньому цей матеріал отримає перше комерційне застосування.
