Журналіст New York Times Айвен Пенн на собі перевірив, чи так хороші електрокари, на одному з найпопулярніших на півдні США заміських маршрутів. Він проїхав з Лос-Анджелеса в Лас-Вегас та назад на електрокарі Chevrolet Bolt і тепер він набагато краще розуміє тих, хто не готовий змінити бензинову машину на екологічно чисту: крім восьми годин в дорозі він провів ще п'ять, чекаючи, поки акумулятори зарядиться. І запевняє, що це ще не найгірший варіант.
Поки електрокари — це ефектне відео майбутнього, а для власників Tesla - ще й знак статусу. Але не зовсім повноцінна заміна звичним автомобілям з ДВЗ.
Chevrolet Bolt - не самий далекобійний електрокар, але зате коштує в півтора-два рази дешевше Tesla та може розглядатися як альтернатива при покупці бензинового авто із середнім бюджетом.
Головне, чим жертвують власники електромобілів — час. Пенн відчув це на собі повною мірою: на шляху в Вегас та назад Bolt заряджався впродовж 5,5 годин. Причому далеко не все залежить від автомобіля: на шляху траплялися скромні зарядні станції, альтернативи яким просто не було.
Журналіст підкреслює, що ще легко відбувся — для нього завжди знаходилась вільна стійка. А ось тим, хто приїжджав після нього, двічі довелося чекати, поки вилка звільниться.
Під час зарядки Пенн не тільки оглянув «Найбільший термометр у світі», а й зустрів 27-річну студентку Аліну Ямаева — володарку електромобіля BMW i3. У США вона змушена задовольнятися зарядкою побутового рівня, тому на час, поки акумулятори її автомобіля поповнювалися, прилягла поспати. І зовсім не впевнена, що її наступною машиною буде електрокар.
Ще одна володарка Chevy Bolt Тьяра Янг, розповіла, що у неї поїздка з Лас-Вегаса додому в передмістя Сан-Франциско займає близько доби, хоча на бензиновому авто вона б доїхала за 10 годин. Час на зарядній станції вона з приятелем присвятили перегляду трьох документальних фільмів.
Покинути нішу і змінити міста
Зараз частка електрокарів в загальному обсязі авторинку США вкрай мала: серед 270 млн зареєстрованих автомобілів лише 1,1 млн — електричні. Причому більш ніж половина припадає на один штат — Каліфорнію. За розрахунками, вже до 2025 року близько 7% нових машин в США будуть електрокарами. Однак, підкреслює Пенн, його подорож свідчить, що на шляху до масового поширення, електрокарам належить подолати цілий ряд складнощів.
Причому далеко не всі рішення лежать у владі виробників або власників зарядних станцій. Ціна батарей або дистанція пробігу — зовсім не головне.
Пенн закликає намітити шляхи консенсусу в тому, що стосується розміщення зарядних станцій. Поки у виробництві не з'явилися більш місткі та швидкозарядні акумулятори — це ключовий фактор.
У США все згодні лише з тим, що зарядні станції треба розміщувати вздовж швидкісних шосе. Жителям «одноповерхової Америки» часто доводиться дбати про зарядку самим: 110 вольт тут явно недостатньо. Але справжня больова точка — розміщення зарядок в містах.
Вони поступово з'являються в проектах нових багатоквартирних будинків і на парковках у супермаркетів, але в цілому ситуацію не змінюють. Пенн наводить приклад власника Tesla Model 3, якому не вдалося домовитися про встановлення зарядної стійки з правлінням свого кондомініуму, хоча він і був готовий оплатити її вартість. Сусіди вважали, що зарядка «зіпсує зовнішній вигляд» фасаду. Тепер він заряджає свій електрокар ночами від побутової розетки за допомогою подовжувача. Щоб повністю заповнити акумулятори, потрібно 36 годин.
Журналіст підкреслює: щоб розв'язати проблему з міськими електрокарами, потрібна політична воля на різних рівнях, а також солідні вливання. Деякі з кандидатів в президенти обіцяють забезпечити навіть виділення федерального фінансування, але поки найбільші ініціативи — приватні, від компанії EV Go та Volkswagen (Electrify America).
А їм не під силу закрити розрив з бензиновими заправками — не кажучи вже про зміну стандартів міського планування.
Крім того, ймовірно, тільки державі під силу розв'язати питання зі стандартизацією зарядок і їх доступністю для власників електрокарів різних марок. Зараз навіть єдиної системи оплати немає: на одних станціях стягують плату в залежності від спожитої потужності, на інших — в залежності від часу, який електрокар провів «на прив'язі».
Схожий сумний досвід 1000-кілометрової поїздки по Європі був у журналістки Bloomberg Марі Мавад. До кінця подорожі у неї розвинулася постійна «заправна тривога». Вона витратила на зарядку своєї Tesla 11 годин.
